УВОДНИ  ПОЯШНЄНЯ

 

 

 

 

 

 

          Гоч якого сце полу, животного вику, социялного статуса, професионалного профила, интелектуалного уровня, националного походзеня, политичного опредзелєня, я ше наздавам же читанє геутеранистичних и белетристичних цалосцох мойого животного дїла збогаци Ваш дух, облагородзи Вашу душу, воздзвигнє Ваш характер.

 

          Скоро шицки томи котри сом написал, котри пишем и котри напишем припадаю геутеранистично-културносоциолоґийно-автобиоґрафско-романескно-поетичному венцу “Шнїюци гвизду Геутераниї”. Кед сцем тоту концизну, пейцчасцову дефиницию ище баржей збиц, зводзим ю на двочасцову, та наведзени венєц, лєбо ланц, наволуєм геутеранистично-белетристичне витворенє.

 

          Геутеранистичне огнїво ланца твори том “Ошвитни принципи геутеранизма”. Осовина вкупного мойого опуса.

          Потераз написани лєм перши два поглавя того тому, и то у роботней верзиї. Можеце их, нажаль, читац лєм на сербским язику. Мам намиру, розуми ше, пририхтац их и за презентацию на руским язику, алє сом тоту намиру годзен реализовац аж кед будзем мац часу за таке подняце, лєбо кед найдзем особу котра ми будзе помагац. 

          Та и кед ше витворя два мойо чежко витворлїви жаданя - же бим мал вецей часу за роботу на рускей верзиї шицких своїх томох, и же бим нашол особу котра би мала дзеку помагац ми у тей роботи - предносц над геутеранистичним огнївом будзе мац пририхтованє перше поетичних, а потим и романескних томох за обявйованє на руским язику.

 

          Можебуц ше тераз питаце: Прецо тот автор за обявйованє на руским язику жада пририхтац перше свойо писнї, а аж вец и прозни цалосци?

 

          Два причини ме наводза на таке опредзелєнє.

 

          Вельо раз сом преробйовал свойо романескни томи. Дзекеди ше ми видзело же нєдостаточно добри аж и виреченя, пасуси, та и цали поглавя, на котри сом гинто патрел як на совершени.

Дзепоєдни писателє гуторя: “Нє лєм же нє доробюєм алє анї нє читам тото цо сом дакеди писал. Було, та прешло. Тото цо остало за мну, вецей ме нє интересує. Запатрени сом лєм до того цо тераз пишем и до того цо мам намиру написац.”

Я, нажаль (можебуц и на щесце), нє спадам до тей катеґориї писательох.

Моя супруга ми уж вецей раз гварела:

“Поносуєш ше же на кнїжовеней драги нє посцигуєш таки  успихи яки биш, з оглядом на вредносц дїла котре твориш, требал посциговац, же уж роками, децениями дропкаш у месце. Як можеш обчековац успихи, кед од давна - одкеди це я знам - пишеш лєм тоти даскельо кнїжки. Вше єдно и вше ознова. И так уж лємцо нє штири децениї. Правда, гвариш же ши у медзичаше назберал огромну градзу за слидующи томи; алє писанє тих томох нїяк нє закончуєш. Дзекеди ше ми питаш як ми нє допиє часто стац при шпоргету и робиц єдно исте, вариц, а сам ши у подобней, та и у горшей ситуациї: по цали дзень, з дня на дзень, з тижня на тидзень, з рока на рок, шедзиш за столом и пишеш, а потим преправяш сто раз преправени пасуси, поглавя, цали томи.”

Моя супруга (як и кажда супруга) у праву.

Перши штири томи, перши штири свойо белетристични поля, орал сом тельо раз же бим ище єдно оранє, ище єдно крачанє по безчислених браздох, по безконєчно пространих рендлапох, доживйовал як вельку трапезу. Чежко би ми було тоту роботу окончиц и кед бим достаточно мал тото цо мам мало, и вше менєй: часу, роботней енерґиї и здравя.

Можебуц ше случи чудо, можебуц раз будзем мац тото цо тераз мам вше менєй, можебуц сом за обявйованє на руским язику годзен пририхтац шицки свойо прозни томи. Поготов кед найдзем интелиґентного, язично подкованого, литературно голєм дакус талантованого сотруднїка котри будзе мотивовани помагац ми у чежкей, обсяжней, алє и почитованя достойней роботи. Кед бим нашол даскельох таких сотруднїкох...

Повторене шейтанє по нєвельких своїх поетичних пажицох, зашатих з квецом (ту и там можебуц и з коровчом), нє будзе ми падац так чежко як оранє нєпреглядних прозних польох.

Факти котри праве наведзени указую на першу причину мойого опредзелєня - кед слово о пририхтованю власних томох за презентацию на руским язику - за преферованє поезиї, а нє прози.

 

Друга причина того опредзелєня виходзи з прешвеченя же прозни, романескни цалосци мойого дїла годна за обявйованє на руским язику сама пририхтац - кед ше мнє (пре причини котри сом уж спомнул) нє поспиши тоту роботу окончиц - гоч хтора интелиґентна, язично подкована, литературно голєм дакус талантована особа.

Преношенє поезиї з єдного язика до другого вельо векши проблем як преношенє прози.

Сущносц и шицки ниянси єдней писнї найлєпше розуми гевтот котри ю створел. Та и кед тота констатация нє цалком точна, кед у дзепоєдних случайох прекладатель лєпше розуми писню, лєбо голєм даєдни строфи, стихи - вон у преношеню писнї з єдного язика до другого, у трансформациї змиста, ритма, римованя, нє ма таки “широки овласценя” яки ма автор.

Прето, по моїм думаню, добри, лєбо голєм интересантни резултати дава авторово опредзелєнє за писанє писньох на двох-трох язикох. Кед их перфектно зна, розуми ше. У таких случайох и прекладательом на цалком други язики олєгчана робота, бо маю на розполаганю два-три вариянти авторових змистових, формалних, ритмичних, метафоричних, лексичних ришеньох у велїх стихох, строфох, та и писньох у цалє.

Я перфектно знам сербски, котри тримам за свой литературни мацерински язик, и руски, котри ми и биолоґийни и литературни мацерински язик.

Есперанто треци язик на котрим сом написал дзепоєдни поетични и прозни сеґменти свойого дїла. Нажаль, пре перманентне кобуренє з часом, далєй од тих даскельох сеґментох вироятно нє пойдзем.

 

Мойо проблеми з цайтнотом най илуструє деталь з початку преписки з Гавриїлом Колєсаром.

Першого януара 2002. року тот приятель, понеже у єдней циркуларней електронскей епистоли збачел и мою и-мейл адресу, послал ми з Канади писемко под насловом: “Чи то ти?”, а до постскриптуму унєсол питанє: Чи правда же ши у пензиї? Чи то я добре чул?

Истого дня до Кичерену пошло мойо писмо под насловом: “Гей, то я”. Треци пасус того писма глашел:

Любел бим, Гавриїлє, кед бим уж бул у пензиї, бо дома мам роботи за слїдующи 250 роки. А нє верим же будзем жиц вецей як 150. (Га-га-га!)

 

Врацме ше ґу билинґвитету. 

Найменше мойо вимаганє од себе, кед слово о вецейязичносци, то писанє шицких своїх писньох - а тераз их мам двасто - на двох язикох: сербским и руским.

(Як писатель билинґвист, нїґда нє гуторим же свойо твори прекладам зоз сербского язика на руски, лєбо обратно, алє гуторим же их пишем на тих двох язикох. И же су и на єдним и на другим язику у ориґиналу.)

 

          Можебуц ше у тей хвильки - поготов кед Вам познате же найвекша часц мойого опусу затераз иснує лєм на сербским язику - питаце: Прецо тот автор пише преважно по сербски, кед є Руснак?

 

          Одвит єдноставни.

 

На таку ориєнтацию нагнали ме насампредз чежки финансийни обставини у култури югославянских Руснацох, односно барз мали можлïвосци же би ше тото цо написане на руским язику и обявело.

          Мушим припознац же ме на таку ориєнтацию нагнали и власни амбициї, то єст запатрованя до векшого числа читательох од того котре може дац руска национална заєднїца.

Но свидоми сом же власни етнїчни коренї нє треба таргац, та нє преривам вязу з литературу югославянских Руснацох.

 

          Интернет, односно веб сайт, у велькей мири ришує проблем о котрим бешедуєм. Алє о електронскей презентациї мойого дїла будзе слова, вокраци, при концу уводней цалосци котру читаце.

 

          Ту, на половки тей цалосци, треба же бим Вас здогаднул же сом первейка почал бешедовац о геутеранистичней и белетристичней часци вельотомного венца лєбо ланца “Шнїюци гвизду Геутераниї”. Гварел сом же геутеранистичне огнїво твори том “Ошвитни принципи геутеранизма”, односно, на язику на хторим є тераз презентовани, “Osvitni principi heuteranizma”.

 

          Белетристични мойо витвореня, прозни и поетични огнїва   ланца о котрим бешедуєм, отїлотворени - затераз - у томох “За горами”, “Рика чаривнїца”, “Калемеґдански калдерми”, “Нємецка, Нємецка”, “Опиванє з витром и з огньм”. Тоти пейц кнїжки наволуєм и перша пейцтомна громада.

 

          Час дїйох других пейцох кнїжкох, другей пейцтомней громади, пада до остатнього кварталу двацетого вику. Тот час, дабоме, прешол - алє я другу пейцтомну громаду ище нє пририхтал за обявйованє. У цеку закончуюце даванє форми єй сеґментом.

          (У цеку, най и тото повем, и писанє трецей белетристичней пейцтомней громади.)

 

          Того, 2002. року за презентацию на руским язику будзем - попри ришованя рижних других “домашнїх задаткох” - пририхтовац поетични том “Опиванє з витром и з огньом”. (Кед думаце же би даєеден други автор тоту роботу окончел за даскельо тижнї, у праву сце. Но ясне Вам, на основу того цо сом гварел о своїх проблемох з цайтнотом, прецо мнє спомнута робота будзе исц помали.)ASDSDAD

ASDASDASDASD

          Затераз сце, нажаль, лєм тот єден мой том годни читац на руским язику. Причину сом уж розтолковал.

          На початку “Уводних пояшнєньох” виражел сом наздаванє же раз на веб сайту буду на руским язику представени шицки томи венца “Шнїюци гвизду Геутераниї”.

Кеди то будзе - у других гвиздох записане.

Мнє ше у живоце велї жаданя нє сполнєли.

          Ей, поцерпам же ше ми анї тото нє сполнї!

         

          У тей уводней цалосци сцем Вам дацо повесц ище лєм о єдним од вкупно седем томох котри у доглядним чаше буду презентовани на веб сайту. Сцем Вам дацо повесц о першим своїм романє, “За горами”, односно “Za gorama”.

 

Тот роман уж бул обявени на руским язику, 1974. року, алє у першей, початнїцкей верзиї. Терашня, конєчна верзия вельо лєпша (по моїм думаню, розуми ше) од гевтей, початнїцкей.

“За горами” нєзвичайни том насампредз прето же є

           

ВИРОЯТНО  ПЕРШИ  ПРАВИ  РУСКИ  РОМАН

И  БИЗОВНО  ПЕРШИ  КЕРЕСТУРСКИ  РОМАН

 

          У арґументованю твердзеня котре сце праве пречитали рушим кущичко од далєй. Од видавачовей информациї видрукованей на самим початку рускей верзиї романа о котрим слово. Вона глаши:

На литературним конкурсу, хтори у 1971. року розписало НВП “Руске слово” за найлєпшу кнїжку, тот роман достал першу награду.    

 

После наведзеного обєктивного факту, можем обгрунтовац свойо субєктивне думанє же “За горами” перши прави, автентични руски роман.

Таки епитет тото витворенє заслужує прето же є перши роман у котрим зоз велїх бокох вибива фарба, арома, дух руснацтва, рускосци.

          На свой способ то потвердзел и тедишнї член Конкурсней комисиї “Руского слова” Юлиян Тамаш. Вон у “Уводним слове”, видрукованим на початку романа, медзи иншим констатовал: роман “За горами” перши роман хтори залапя руски животни простори дальшого часу нашого панонского тирваня и вон зоз собу, таки яки є и попри своїх слабосцох, значно збогаци и прешири худобну фамилию руского романа.

          Познєйше сом чул же дзепоєдни колеґове писателє дудрали пре тоту Тамашову констатацию, оспорююци мойому роману наведзене першенство. Дудраня, випатра, нє були даремни: перши аналитичар першого мойого романа цитировану констатацию у других своїх текстох нє повторел.

          Михал Рамач, медзитим, у “Руским слове” од 7. марца 1975. року, у додатку “Литературне слово” число 3,  обявел приказ под насловом “Романескни слики Владимира Кирди”, у котрим перши пасус глаши:

Уж и прето же то перши роман обявени на руским язику, перша часц планованей трилоґиї Владимира Кирди заслужує увагу. Беруци до огляду же Кирда потераз обявел лєм даскельо кратши приповедки, роман пришол як мале и, треба наглашиц, приємне и успишне нєсподзиванє и уж тераз можеме повесц же добре “випекол ремесло” и створел значне дїло за руску литературу.

          Ту бим доложел надпомнуце же двоме-троме руски писателє обявели, пред тим як читачом понукнути “За горами”, дацо таке як романи. Но я и нєшка прешвечени же перши мой обсяжни литературни твор источашнє и перши прави, автентични руски роман.

          Поведзме же тоту констатацию мож оспорйовац.

          Вона вироятно и будзе, з часу на час, оспорйована.

          Алє иснує єден факт котри думам же нє мож оспориц.

То факт же “За горами” перши, а потераз и єдини керестурски роман. Бо ше на коло сто пейдзешат його бокох описує мирночасови и войнови живот Керестурцох - у самим валалє, у його хотаре, та на рижних фронтох Першей и Другей шветовей войни, як и у городох Украïни, Америки, Нємецкей...

Я нє мам вельо заслуги за тото же перши том мойого животного дïла “Шнїюци гвизду Геутераниї” источашнє и перши, потераз и єдини, керестурски роман. Напросто,  нïхто други по нєшка нє написал (можебуц и написал, алє нє обявел) роман у хторим главни юнаки Керестурци, у хторим ше подïï у цалосци, лєбо голєм з векшей часци, одвиваю у валалє котри, як гварел Гавриïл Костельник, шицким Руснацом мац и глава.

 

Написал сом, значи, перши автентични руски и керестурски роман - алє ше нє тримам за локалного писателя. За мойо вкупне, комплексне, гибридне дїло важи, попри велїх других прикметох, и прикмета: локалне и универзалне. Таки и мойо амбициї: у меншей мири локални, у вельо векшей мири универзални. Тото може потвердзиц  и мали деталь котри тераз наведзем.

У найновшей, конєчней верзиï романа “За горами”, у єдним диялоґу зоз своïм кнïжовним юнаком Борисом Гардийом, гварим же жадам свойо моци одмерац на вельо ширшим литературним (и звонкалитературним) полю як цо руске.

 

          Интернет ми дал можлïвосц же бим рушел ґу тому полю.

          А даскельо приятелє у швеце дали ми порив же бим цо швидше крачал на дражки цо водзи ґу тому полю.

          Мам на розуме насампредз Канадянох Гавриïла Колєсара, Славомира Олеяра и Любомира Медєша, з котрима моя и-мейл преписка од початку 2002. року досц интензивна. Ґу нїм зоз задовольством додавам мена Силвестера Надя зоз Французкей, Желька Папа з Австралиї и Мирона Жироша з Мадярскей. Спомнєм, на концу, и трох своїх романескни приятельох: Алека Виславского з Паризу, Бориса Гардия з новосадского Телепу и Мирона Виславского з керестурского Куртого шору.

          З тима менами список приятельох цо ми вельо вредза нє вичерпани. Напроцив, запатрени до нїх, я видзим, у власней имаґинациї, ядро виртуалней заєднїци Руснацох швета. Котра би ше могла наволац и Интернет заєднїца Руснацох швета.

          О тей нєформалней заєднїци, о моїх и-мейл контактох зоз спомнутима (и затераз нє спомнутима) сонароднїками »дома и у швеце«, будзеце читац кед дойдзеце по дванасти том венца »Шнїюци гвизду Геутераниї«.

 

          Дзекуюци Интернету, односно веб сайтом, у велькей мири превозидзени финансийни огранïченя у каждей, та и у рускей култури. Наздавам ше же велï сонароднïки, котри нє мали и нє маю нагоду читац мойо кнïжки у паперовим виданю, упознаю мойо дïло у електронскей презентациï.

 

          Тота цалосц ноши наслов “Уводни пояшнєня”. Предпоставям же Вам предходни пасуси помогли же бисце цо яснєйше спатрели структуру мойого опуса, а и дзепоєдни мойо проблеми вязани за презентацию того опуса на руским язику.

          Пояшнєнє котре шлїдзи цалком конкретне, практичне, та би ше могло наволац “Упутство за хаснованє” того сайта.

 

          Кажди том подзелєни на поглавя. Ґу кратшим поглавйом водзи по єден линк, а кажде з длугших поглавйох подзелєне - пре цо лєгчейше “премосцованє” векших павзох у читаню - на релативно кратки оддзельки. Тоти оддзельки маю (лєм у тим, електронским виданю) шорни числа, цо ше видзи на початку каждого тома, у змисту истого. Ґу каждому одзельку водзи по єден линк.

          Читанє сце, после длугшей павзи, найлєгчейше годни предлужиц кед воно було закончене на концу предходного поглавя, лєбо на концу даєдного з оддзелькох поглавя котре праве читаце.  Запаметали сце (можебуц и призначели) шорне число пречитаного поглавя, лєбо оддзелька у “начатим” поглавю. Тераз, после павзи, найдзеце линк котри Вас одведзе на слїдующе поглавє, односно на слїдующи оддзельок “начатого” поглавя - та читанє можеце предлужиц.

 

          Кед Вас интересую ище даяки деталї у вязи з тим малим проблемом, та и дзепоєдни факти у вязи з моїм твореньом и дїлом вообще, пречитайце пандан того уводу на сербским язику. Бо »Uvodna objašnjenja« и “Уводни пояшнєня” нє идентични тексти. Кажди у одредзеней мири присподобени ґу одвитуюцей “цильней ґрупи”, як би поведли социолоґи. Єден наменєни Сербом, розуми ше, односно нащивительом котри, и кед су нє Серби, у тим сайту буду читац цалосци на сербским язику, други наменєни Руснацом, односно нащивительом котри у тим сайту буду читац насампредз цалосци на руским, а аж вец евентуално и цалосци на сербским язику.

          Кед зосцеце упознац мойо дїло, будзеце мушиц пречитац велї цалосци на сербским (кед тот язик познаце), бо су затераз - пре причини котри первейка накратко розтолковани - презентовани лєм на литературним, а нє и на литературним и биолоґийним авторовим мацеринским язику.

 

          »Уводни пояшнєня« закончим з єдну поволанку. Вам, котри читаце тоти шорики.

 

          Обчекуєм - на адресу  heuteran@eunet.yu - Вашо зауваги, идеï, суґестиï у вязи з тим цо найдзеце, як у ровнï форми так и у ровнï змиста, у моïх витвореньох. Шицко з увагу пречитам, а дацо вироятно и до томох унєшем. Можебуц ше у дванастим, тринастим лєбо... хто зна хторим тому найдзе и Вашо мено. Кед то »заслужице«, и кед даце согласносц, розуми ше.

У каждим случаю, подзековни сом Вам же будзеце читатель(ка) (дзепоєдних, а можебуц и шицких) цалосцох котри ту презентовани. Кед постанєце и сотруднïк у формованю дïла котре творим, вироятно єдного дня будзеце и сами себе подзековни.

 

Ошвижуюцу забаву, задовольство висшого квалитета и далєкосяжни хасен од путованя на хторе рушаце жичи Вам,

 

 

                                    Владимир Кирда Болхорвес

 

ПЕЙЦ  ВИРЕЧЕНЯ  О  АВТОРОВИ

 

 

          Ваш домашнї на тим веб сайту - творитель геутеранизма, писатель и социолоґ култури - народзени 1. октобра 1942. року у Руским Керестуре. У родним валалє виучел шлосерске ремесло, у Новим Садзе закончел Висшу технїчну машинску школу, у Суботици дипломовал на Економским факултету, у Беоґрадзе маґистровал на Факултету политичних наукох (напрям: социолоґия култури и културна политика). Службовал у Руским Керестуре, Новим Садзе, Бечею и Суботици. Од стредку седемдзешатих рокох заняти є у РТВ Нови Сад. Нєшка у тей медийскей хижи, у Рускей редакциї, як редактор зложених емисийох ушорює и з прилогами пополнює емисиї тв програми на руским язику.

 

 

В. К. БОЛХОРВЕС

концом седемдзешатих рокох,

у чаше народзованя идеї геутеранизма
j

 hj

 j
j

Исти, 2001. року, на початку

номиналного народзованя Геутераниї

nm

 

 

Насловни бок сайта